— І вона змінювалася?
— Саме так. Змінювалася. Щоранку Йоланда спускалася і була впевнена, що карта змінилася. Та сама чирвова краля, але візерунок інший.
— Але чи справді карта була іншою? Я маю на увазі, чи не сама Джейн міняла її?
— Ні. Але Джейн знала, що діти не здатні запам’ятати кожну деталь. І до того ж вона розуміла, що кожна дитина прагне вірити в магію. Так сумно.
— Що? — запитав Ґамаш.
— Я про Йоланду. Цікаво, у що вона вірить сьогодні.
Ґамаш згадав свою розмову з Мирною і замислився, чи могла Джейн щось іще доносити юній Йоланді. Зміни трапляються, і цього не варто боятися.
— А якби Джейн побачила Бернара? Вона впізнала б його?
— Вона могла бачити його досить часто впродовж останнього року або близько того, але здалеку, — сказала Клара. — Бернар і інші діти з округи тепер їздять на шкільному автобусі з Трьох Сосен.
— Де зупиняється автобус?
— Біля старої школи, щоб не їхати через село. Деякі батьки висаджують дітей на зупинці дуже рано, коли їм зручно, і дітям доводиться чекати. Тож вони іноді спускаються з пагорба в село.
— А коли холодно чи гроза?
— Більшість батьків чекає з дітьми в машині, у теплі, щоб вони не змерзли, доки не приїде автобус. Але згодом виявилося, що є батьки, які просто залишають дітей. Тіммер Гедлі забирала їх до себе, поки не приїжджав автобус.
— Мило, — зауважив Ґамаш.
Клара наче трохи здивувалася.
— Справді? Тепер, коли я думаю про це, гадаю, що так. Але я підозрюю, що для цього була якась інша причина. Вона боялася, що на неї подадуть до суду, якщо дитина помре, бо її залишили напризволяще, — щось на кшталт цього. Чесно кажучи, як на мене, краще замерзнути до смерті, ніж увійти в той будинок.
— Чому?
— Тіммер Гедлі була зненависною жінкою. Погляньте на бідолашного Бена.
Клара кинула головою в бік Бена. Ґамаш глянув якраз вчасно, щоб зловити його погляд, — Бен знову витріщався на них.
— Вона скалічила його. Злидарка, звикла до маніпуляцій. Навіть Пітер боявся її. Він часто бував у Бена під час шкільних канікул. Складав Бену компанію і намагався захистити його від тієї жінки в тому страхітливому будинку. Ви дивуєтеся, що я його кохаю?
На мить він завагався, кого Клара мала на увазі — Пітера чи Бена?
— Пітер — найпрекрасніший чоловік у світі, і якщо навіть він ненавидів і боявся Тіммер, то дійсно не без підстав.
— Як вони з Беном познайомилися?
— У приватній школі для хлопчиків при абатстві, біля Ленноксвіля. Бена відправили туди, коли йому було сім. Пітеру теж було сім. Двоє наймолодших дітей.
— Що такого поганого зробила Тіммер?
Ґамаш звів брови, уявивши двох настраханих хлопчиків.
— По-перше, вона відіслала перелякане хлоп’я з дому до школи-інтернату. Бідолашний Бен був абсолютно не готовий до того, що на нього чекало. Ви коли-небудь вчилися в інтернаті, інспекторе?
— Ні. Ніколи.
— Вам пощастило. Це дарвінізм у його найвищому прояві. Ти пристосовуєшся або помираєш. Ти дізнаєшся, що навички, які дають тобі можливість вижити, — це хитрість, обман, залякування, брехня. Або опановуєш їх, або просто ховаєшся. Але навіть це тривало недовго.
Пітер колись намалював Кларі досить чітку картину життя в інтернаті. І ось тепер вона бачила, як повільно-повільно повертається дверна ручка. І як повільно-повільно відчиняються двері до спальні хлопців, що не замикалася. І старшокласників, які навшпиньки прокрадаються в кімнату, аби ще більше їх перелякати. Пітер дізнався, що монстр, зрештою, був не під ліжком. Це розбивало серце Клари щоразу, коли вона думала про тих хлопчиків. Вона поглянула на Пітера й Бена і побачила двох дорослих чоловіків, сивих, з кучерявими головами. Вони нахилилися над столом так близько, що майже торкалися один одного. І їй захотілося кинутися туди й уберегти їх від усього поганого.
— Від Матвія, десята, тридцять шостий[73].
Клара знову повернулася до Ґамаша, який дивився на неї з такою ніжністю, що вона відчула себе вразливою і водночас захищеною. Двері спальні зачинилися.
— Перепрошую?
— Цитата з Біблії. Мій перший шеф, інспектор Комо, часто цитував її. Євангеліє від Матвія, глава десята, вірш тридцять шостий.
— Я б ніколи не змогла пробачити Тіммер Гедлі те, що вона зробила з Беном, — тихо промовила Клара.
— Але Пітер теж був там, — так само тихо сказав Ґамаш. — Його послали батьки.
73
І: вороги чоловікові — домашні його! (Євангеліє від Матвія, 10:36; переклад І. Огієнка).