— Він хіба не розповідав тобі сьогодні?
Пітер, який сидів далі за столом, зневажливо пирхнув.
— О, там був справжній рейвах, — промовив Олів’є, намагаючись не звертати уваги на Пітера, який шпурляв їжу на свою тарілку. — Перевернули все догори дном і явно щось знайшли.
— Але ж вони не заарештують Метью, правда? — спитала Клара, не донісши виделку до рота.
— Невже Метью міг убити Джейн? — запитав Бен, пропонуючи ще чилі кон карне. Він звертався до всіх присутніх, але природно й інстинктивно повернувся до Пітера.
— Я не можу в це повірити, — сказав Олів’є, не дочекавшись відповіді Пітера.
— Чому? — Бен знову звернувся до Пітера. — Нещасні випадки трапляються.
— Це правда, — визнав Пітер. — Хоча я думаю, що він зізнався б.
— Але то була не звичайна помилка. Думаю, було б цілком природно втекти.
— Ти так вважаєш? — запитала Мирна.
— Гадаю, що так, — відповів Бен. — Я маю на увазі, що я не впевнений у своїй реакції, якби, скажімо, я кинув камінь, він би влучив людині в голову й убив її, а ніхто цього не бачив би. Я не можу стверджувати, що я зізнався б. Не зрозумійте мене неправильно: я дійсно сподіваюся, що покликав би на допомогу і прийняв би те, що заслужив. Але чи можу я стояти тут сьогодні й казати напевно? Ні. Доки це не станеться.
— Я думаю, ти зізнався б, — тихо сказав Пітер.
Бен відчув, як стиснулося його горло. Компліменти завжди змушували його плакати й викликали глибоке збентеження.
— Це повертає нас до того, про що ми говорили п’ятничного вечора. Та твоя цитата, Кларо, — сказала Мирна. — Совість і боягузтво — це одне й те саме.
— То слова Оскара Вайлда, взагалі-то. Він був цинічнішим за мене. Гадаю, щодо деяких людей це справедливо, але, на щастя, не для більшості. Я думаю, що більшість має цілком правильні моральні орієнтири. Ліворуч від себе вона почула пирхання Рут. — Іноді потрібен час, щоб зібратися, особливо після потрясіння. Коли я намагаюся поглянути на це з боку Ґамаша, це має сенс. Метью — вправний мисливець із лука. Він знав, що в цій місцині водяться олені. Він мав навички та знання.
— Але чому він не зізнався? — запитала Мирна. — Звісно, я цілком із тобою згодна, Бене. Якби Метью спочатку втік, це було б зрозуміло, але хіба через деякий час він не зізнався б у скоєному? Я не змогла б жити з такою таємницею.
— Треба просто навчитися краще зберігати секрети, — зауважив Ґабрі.
— Гадаю, це був чужинець, — сказав Бен. — Бог свідок, у лісі їх зараз повно. Усі ці мисливці з Торонто, Бостона й Монреаля, які шмалять наче оглашенні.
— Але, — звернулася до нього Клара, — звідки мисливець із Торонто знає, де стояти?
— Що ти маєш на увазі? Вони заходять до лісу і стають. Тут нічого складного, тому так багато ідіотів і полюють.
— Але цього разу мисливець точно знав, де стати. Сьогодні вдень я була біля скрадка на оленячій стежці, знаєте, за школою, якраз біля того місця, де вбили Джейн. Я піднялася й подивилася. Звісно ж, там була оленяча стежка. Ось чому скрадок побудували прямо там.
— Так, батько Метью Крофта, — сказав Бен.
— Справді? — Клара на мить утратила рівновагу. Я цього не знала. А ви? — Вона звернулася до решти за столом.
— Яке було запитання? Я не слухала, — зізналася Рут.
— Такий собі детектив, — зауважила Мирна.
«Батько Метью зробив скрадок», — промовила Клара сама до себе.
— У всякому разі, Ґамаш упевнений, що ним не користувалися деякий час.
— Мисливці з лука зазвичай не користуються скрадком, — сказав Пітер рівним голосом. — Тільки ті, хто полює з рушницею.
— То до чого ти ведеш? — Рут починала нудьгувати.
— Чужак, мисливець, який приїхав здалеку, не знав би, що треба йти саме туди, — пояснила Клара, доводячи до кожного підтекст своїх слів.
— Отже, хай би хто вбив Джейн, він був місцевим? — запитав Олів’є.
Аж до цього моменту вони всі вважали, що вбивця був заїжджим мисливцем, який утік. Та, можливо, було інакше.
— Отже, це цілком міг бути Метью Крофт, — сказав Бен.
— Я так не думаю, — заперечила Клара. — Те, що свідчить на користь того, що стріляв Метью, також свідчить проти цього. Досвідчений мисливець з лука не вбив би людину випадково. Це той нещасний випадок, який він навряд чи допустив би. Мисливець із луком, стоячи біля оленячої стежки, був би надто близько. Він би знав, то проходить олень чи… чи ні.
— Чи Джейн, ти маєш на увазі.
Зазвичай твердий як камінь голос Рут зараз був твердим, як Канадський щит[80].
Клара кивнула.
80
Канадський, або Канадсько-Ґренландський, щит — великий виступ докембрійського складчастого фундаменту в північній частині Північно-Американської платформи.