— Можливо, їй потрібні були зміни. Хіба не так більшість антикварних речей опинилася в чужих домівках? Наші дідусі та бабусі продавали їх багатим англійцям. Позбувалися соснових столів, шаф і латунних ліжок, щоб купити мотлох із каталогу Ітона[104].
— Це правда, — погодився Ґамаш. — Саме так воно й відбувалося шістдесят, сімдесят років тому, але поглянь сюди! — він показав на кут. Дивовижний сосновий креденс із різьбою у формі трикутникових граней діаманта, оригінального молочного кольору, був заставлений квебецькою керамікою ХІХ століття Port Neuf. — І туди. — Ґамаш показав на величезний дубовий валлійський комод. — А оце, — він підійшов до приставного столика, — копія столу у стилі Людовіка ХIV, виготовленого вручну теслею, який вивчав цей стиль і намагався відтворити його. Така річ майже безцінна. Ні, Жане Ґі, Джейн Ніл зналася на антикваріаті й любила його. Я не можу уявити, навіщо їй було збирати ці речі, а потім брати й фарбувати підлогу. Але я не про це питав. — Ґамаш повільно розвернувся, оглядаючи кімнату. Він відчув пульсацію у правій скроні. — Мені було цікаво, чому міс Ніл не пускала сюди своїх друзів.
— Хіба це не очевидно? — запитав здивований Бовуар.
— Ні, не очевидно. Якщо вона так усе облаштувала, то, мабуть, їй подобався цей стиль. Вона точно не соромилася б. Тож навіщо приховувати? Припустімо навіть, що це зробив хтось інший, наприклад, її батьки, у ті часи, коли такі речі були…
— Не хочеться визнавати, але ті часи повернулися. — Бовуар щойно купив лавову лампу, але не думав розповідати зараз про це шефові.
Ґамаш підняв руки й потер обличчя. Опустивши руки, він знову опинився в кімнаті, повній психоделічних фантазій. От лайно!
— Гаразд, просто скажімо, що це зробили її старі і, ймовірно, божевільні батьки, а вона з якихось причин не стала нічого змінювати, наприклад, через фінанси чи вірність їм, щось на кшталт цього. Насправді це досить жахливо, але не так щоб зовсім погано. У гіршому випадку соромно, але не ганебно. Щоб десятиліттями не пускати друзів у серце свого будинку, має бути вагоміша причина, ніж просто сором.
Обидва чоловіки знову озирнулися. Бовуар мусив визнати, що кімната мала прекрасні пропорції. Але це все одно, що сказати, що дівчина на побаченні наосліп мала добрий характер. Тобі однаково не захочеться познайомити її зі своїми друзями. Бовуар чудово розумів, що відчувала Джейн Ніл. Він подумав, що, мабуть, поверне лавову лампу.
Ґамаш повільно пройшовся кімнатою. Чи було тут щось таке, чого він не мав би бачити? Чому Джейн Ніл, жінка, яка любила своїх друзів і довіряла їм, не пускала їх у цю кімнату? І чому вона змінила свою думку за два дні до вбивства? Яку таємницю зберігала ця кімната?
— Нагору? — запропонував Бовуар.
— Після тебе. — Ґамаш зупинився і подивився на сходи, що піднімалися із задньої частини вітальні. Сходова клітка також була обклеєна шпалерами, цього разу бордового кольору з оксамитовим ефектом. Сказати, що вони не гармоніювали з квітами, означало б припустити, що існують шпалери, які до них пасували б. Проте з усіх кольорів і стилів, які можна було обрати, ці були найгіршими. Сходова клітка тягнулася нагору, схожа на запалене горло. Сходинки також були пофарбовані. Це розбивало серце Ґамаша.
На скромному другому поверсі була велика ванна кімната і дві просторі спальні. У спальні, що здавалася хазяйською, стіни були темно-червоного кольору. Друга кімната була пофарбована в темно-синій колір.
Але в будинку чогось бракувало.
Ґамаш спустився на перший поверх і обшукав вітальню, потім повернувся на кухню і в передпокій.
— Ні мольберта, ні фарб. Ні студії. Де ж вона малювала?
— Як щодо підвалу?
— Звичайно, спустись і перевір, але я можу тобі гарантувати: художник не буде малювати в підвалі без вікон.
Хоча, якщо подумати, робота Джейн Ніл якраз наче й була зроблена в темряві.
— Там є фарби, але немає мольберта, — сказав Бовуар, виходячи з підвалу. Її студія була не в підвалі. — І ще один момент. — Йому подобалася власна здатність бачити те, що не помітив шеф. Ґамаш повернув до нього зацікавлене обличчя. — Картини. Тут немає жодної картини на стінах. Ніде.
Обличчя Ґамаша не приховувало здивування. Бовуар мав рацію. Ґамаш покрутився, оглядаючи стіни.
Нічого.
104
Каталог товарів, які можна було замовити поштою, розповсюджуваний канадською мережею універмагів