— Нагорі теж?
— Нагорі теж.
— Я просто не можу збагнути. Усе це дивно — шпалери, пофарбовані кімнати й підлога, відсутність картин. Але не настільки дивно, щоб вона не пускала сюди своїх друзів.
Утім, тут є дещо, чого вона не воліла нікому показувати.
Бовуар плюхнувся на великий диван і роззирнувся. Ґамаш розвалився в шкіряному кріслі, склавши пальці на животі «в будиночок», і замислився. За кілька хвилин він підвівся на ноги й пішов униз. Недооблаштований підвал був захаращений — там валялися картонні коробки, стояла стара чавуна ванна, холодильник із винами. Він витягнув одну пляшку. Виноградники Данхемів, вино вважають досить непоганим. Поставивши пляшку на місце, він зачинив холодильник і розвернувся. Ще одні двері вели до її до шафи з консервацією. Каштанове желе, яскраво-червоні та фіолетові джеми, темно-зелені мариновані огірки з кропом. Він поглянув на дати: деякі банки стояли з минулого року, більшість цьогорічні. Нічого разючого. Нічого ненормального. Нічого такого, чого він не знайшов би в підвалі своєї матері після її смерті.
Він зачинив двері й зробив крок назад. Саме тоді, як його спина торкнулася грубої стіни підвалу, щось уп’ялося в його черевик. Міцно. Відчуття водночас шокувало й здалося знайомим.
— Tabarnacle! — вилаявся він.
Нагорі почулися кроки, що наближалися до дверей підвалу. За мить з’явився Бовуар, його рука лежала на кобурі з револьвером.
— Що? Що таке?
Він так рідко чув, як шеф лаявся, що це справило ефект сирени. Ґамаш показав на свою ногу. До його черевика причепилася маленька дерев’яна дощечка.
— Досить велика миша, — посміхнувся Бовуар.
Ґамаш нахилився і зняв мишоловку. Вона була намазана арахісовим маслом, щоб привабити мишей. Він витер залишки масла з черевика й озирнувся. На очі потрапили інші пастки, вишикувані вздовж стіни.
— Парочка впіймалася, — сказав Бовуар, указуючи на кілька перевернутих пасток, із-під яких стирчали маленькі хвостики й стиснуті в кулачки лапки.
— Не думаю, що то вона їх установила. Ось ці, гадаю, її.
Ґамаш нахилився і підняв маленьку сіру коробочку. Відкривши її, він побачив там польову мишку, що згорнулася калачиком. Мертву.
— Це гуманна пастка. Вона ловила їх живцем, а потім відпускала. Ця бідолаха, мабуть, спіймалася після того, як убили Джейн. Вона померла з голоду.
— А хто розставив інші мишоловки? Зачекай, не кажи. Йоланда й Андре, звісно. Вони були тут самі близько тижня. І все ж вони могли б принаймні перевірити гуманну пастку, — з огидою зауважив Бовуар.
Ґамаш похитав головою. Насильницька, навмисна смерть чи то людини, чи миші все ще дивувала його.
— Ходімо зі мною, маленька, — мовив він до згорнутого в клубок мишеняти, піднімаючись із ним нагору. Бовуар покидав решту мишоловок до поліетиленового пакета й пішов слідом за шефом. Чоловіки замкнули двері, пішли вниз садовою доріжкою Джейн і перейшли через вулицю Коммонс. Тепер, коли зайшло сонце, на дорозі можна було побачити кілька фар. Година пік. І ще кілька мешканців села йшли кудись у справах або вигулювали собак. У тиші до Ґамаша доносилися нерозбірливі уривки розмов інших перехожих. У напрямку до дю Мулен він почув: «Пісяй, будь ласка, пісяй». Він сподівався, що зверталися до собаки. Вони перетнули сільську луку й попрямували до яскраво освітленого й привітного готелю. На півдорозі Ґамаш зупинився й поклав мишу на траву; поруч із ним Бовуар відкрив поліетиленовий пакет і витрусив із пасток інші маленькі тільця.
— Їх з’їдять, — сказав Бовуар.
— Саме так. Хоч якась користь буде. Еббі Гофман[105] казав, що ми всі повинні їсти тих, кого вбиваємо. Це поклало б край війнам.
Не вперше Бовуар не знаходив слів, щоб відповісти Ґамашу. Чи був той серйозним? Чи, можливо, трохи зворушений? А хто такий абат Оффман? Місцевий клірик? Звучить саме так, як сказав би якийсь християнський містик.
Наступного ранку команда знову зібралася в оперативному штабі, усі були проінформовані про останні події та отримали завдання. На своєму столі Ґамаш знайшов маленький паперовий пакетик, а всередині нього еклер. Поряд лежав папірець, на якому великими дитячими літерами було виведено: «Від агента Ніколь».
Ніколь спостерігала, як він розгортає пакетик.
— Агенте Ніколь, на два слова, будь ласка.
— Так, сер.
Еклер, очевидно, спрацював. Він не міг продовжувати свою нерозумну поведінку.
Ґамаш указав на стіл у дальньому кінці кімнати, якнайдалі від інших.
— Дякую за еклер. Ви перевіряли, чи був заповіт Джейн Ніл, який зберігав Стіклі, останнім?
105
Еббі Гоффман (1936–1989) — американський політичний і громадський активіст, співзасновник міжнародної молодіжної партії («Їппі»), один із лідерів руху «Сила квітів» проти війни у В’єтнамі.