— Мертві сраму не імуть! — гаряче вигукнув сотник Ладомир.
— Це правда, — погодився воєвода, — але й шаблею махати не можуть. Град Ярославів залишити без зволікань! Ти, Панкратію, якщо довідаєшся хитрість татарову, залишиш на подільській стіні вартових, усіх інших — сюди. Виставити вартових на ніч і тут, решті — відпочивати до перших півнів. Тут назавтра січа смертна буде! Тут ми їх зустрінемо!
Розділ 22. Прямий ефір
— Три… Два… Один… Давай! Любі телеглядачі! — бадьоро почав старий, затнувся і зупинився. — Агов! Тумблер увімкни! Ви чого там?
Табул вивернув Аголові руку за спину:
— Фігушки! — просичав він. — Це який я тобі помічник? Я затягнув дракона назад до печери! А ти лише привіз парингею! Ти нічим не ризикував, а я ризикував життям!
— Але без парингеї Мадингма не заснув би! Ти що, не розумієш? Відпусти, бовдуре!
— А як же! Відпусти… Головну роботу зробив я! Ризикував життям я! Тому виступати на телебаченні буду теж я!
Агол вивернувся і вихватив з кишені граваствол, але Табул був напоготові. Не задумуючись, він вкусив супротивника за плече, Агол скрикнув і постигнув руку зі зброєю до плеча, чим негайно скористався Табул. Вільною рукою він вдарив Агола по зап’ястку. Граваствол вилетів і ковзнув по підлозі.
— На мене? Зі зброєю? — заволав Табул. — Ах ти ж порцере![92] — І вони почали битися.
Маленький метелик спостерігав за бійкою масябосян, котрі усього кілька годин тому були найліпшими друзями. Коли Агол вихопив граваствол метелик склав крила і впав на підлогу. Захоплені бійкою Агол та Табул одразу і не помітили інопланетянина, який невідомого звідки виник в студії, тримаючи в руці граваствол. Зате його одразу помітив старий телеоператор. Обличчя старого від подиву видовжилося.
— А це що таке? Ви хто? Ви звідки? Агов!
Перш за все Блостер засунув гравоствол у кобуру, а вже потім підійшов до старого. Той нашорошено слідкував за незнайомцем, який дивовижним чином виникнув невідомо звідки.
— Звідки я? Це довга історія. Якщо казати коротко, то я з іншої планети. Звуть мене Блостер Корпурама.
Старий здивувався, але повірив у цю неймовірну новину одразу.
— Мене звуть Тручі. Мене запросили…
— Я знаю, навіщо вас запросили. Жодної хвилини я не полишав їх наодинці. Треба було обов’язково забрати в них одну дуже небезпечну іграшку. — І Блостер поплескав по кобурі, яка під одягом була зовсім непомітною.
Колишні друзі все билися. Минула майже хвилина, доки Табул краєчком ока не помітив прибульця.
— Тут Блостер! — крикнув він здивовано.
Агол миттю використав розгубленість супротивника і зацідив тому у щелепу. Бійка спалахнула із новою силою. Кожен намагався відтягнути супротивника від столика, на який націлилося око телекамери.
— Тручі, ви маєте онука? — запитав Блостер.
— Онука? У мене їх шалена кількість! Четверо! Усі вони кричать, плачуть, регочуть, лазять в мене по колінах! Вони не дають мені спокійно жити!
— Ви їх любите?
— Саме за те, що вони не дають мені спокійно жити, я їх обожнюю.
— Тоді ви зрозумієте мене. Я шукаю онука. Цілком можливо, він десь на вашій планеті. Як він сюди потрапив — неважливо. Важливо його знайти. Власне кажучи, в історію з драконом вашим я втрапив через це. Мені вкрай потрібно звернутися до мешканців міста. Може, хтось щось бачив?
— Он як… — неголосно відповів Тручі. — Отже, я правильно відчув! Що не запитаю — у відповідь якась дурниця! Так я і не зрозумів, як же примусили Мадингму заснути?
— Ось тобі! — вигукнув Агол та зацідив Табулові в око, а той у відповідь буцнув супротивника важким черевиком по коліну.
— Ах, ти ж, порцере! — вищав Табул.
— А ти членистоногий!
— Тримай, гидото!
— Ай… Отримуй здачу!
Бійка знов набирала обертів. Блостер знизав плечима.
— Від умовно-розумних до розумних шлях дуже довгий… Ну, то як, Тручі? Я можу сподіватися на вашу допомогу?
— Ви ще питаєте? Авжеж! Що потрібно зробити?
— Дайте мені змогу війти в ефір.
— Нема проблем. Усе готово, треба ввімкнути лише один тумблер.
— Я бачив і знаю, який саме. Починайте… — І рушив до пульту.
Тручі посовався у кріслі, з хрускотом кілька разів повернув на різні боки голову та пригладив вуха:
— Я готовий, Блостере.
— Тоді поїхали!
— Фелело! Вони починають! Йди, подивимося!